Казка «Чарівний посуд»

Казка «Чарівний посуд»

(з дітьми старшої групи)

(Діявідбувається на подвір’їгуцульськогосільського двору. Декорації: на центральній стіні велике усміхнене сонце; під стіною, на задньому плані, – макет сільської хати; біля хати, під вікном – стіл; перед хатою – тин,  прикрашений листям квасолі, перед тином – пеньок.)

Дійові особи(усі вдягнені в українськийодяг з наголівникамивідповідного посуду):

·        Горобчик – дитина в костюмігоробчика;

·        ДідГлечик – дорослий;

·        Горнятка-Двійнятка, Цукерниця, Колач, Макітра, Дзбанок, Горнятко, Глечик, Горщик – діти.

Попередня робота: ознайомленнядітей з творчістюмайстрівкерамікиГуцульщини, гуцульськимистравами; розученнятекстіввіршів та пісень, ігор; виготовленняелементівкостюмів (наголівники посуду) та декорацій.

Хідрозваги

(Підвеселуколомийкудіти, які виступатимуть у ролі предметів посуду, забігають за тин, стають в ряд, «сохнуть» на тину, махаютьсонечку руками.Співають пісню – на мелодію хороводу «Сонечко» (автор музики Т.Голосун,«Дошкільневиховання», 2012№1):

–       Сонечку, сонечку, типрийди до нас,

Ми тебе вітаємо в цейранковий час,

ЩобГоршечкипідсихали, щобДвійняточкаблищали,

А Макітріщоббулоіз тобою весело.

Сонечку, сонечку, глянь ізвисоти,

Ти, ласкавесонечку, цілий день світи,

ЩобиДзбанки не дрімали, Цукорничкапосміхалась,

Щобусім, усімбулоіз тобою весело.

Горобчик («кружляє» над тином, співає – на мелодію коломийки):

–    Нема краю веселого,

                  як та Гуцульщина.

Де не глянеш, там на тину

Мальована посудина.

(Діти- посуд берутьГоробчика в коло. Відбувається українська народна гра – хоровод «Ой чоготи, Горобчику» (на мелодію української народної пісні «Ой чого ти, метелику»):

–       Ойчоготи, Горобчику над нами літаєш?

Може, кращогоіз нас собівибираєш?

Ой як станешвибирати, втомишся маленький.

Будешцілий день шукати, бо ми всігарненькі.

Горобчик на перший куплет «літає» посередині зали, на другий – поміжтими, хто зображає посуд. На останніх словах «посуд» завмирає,простягнувши руки, доки Горобчик не торкнеться до одного з них. Обранадитина-«посуд» вклоняєтьсяГоробчику, обкручується з ним і стає в середину кола. Гратриває.)

Горобчик:

–       Де я тільки не літав, а такого дива не зустрічав!

Макітра:     

–       Я велика, круглобока, 

Глибоченька і широка –

Мак у менірозтирають

І вареники на стілвиставляють.

Ще й для стравбагатьох я годжусь,

Тожмакітроюздавна зовусь.

Перше Горнятко-Двійнятко:      

–       Ми Двійняточкамаленькі,

Глибоченькі, веселенькі.

Полюбляємзвеселятись,

Смачні страви зберігати:

Борщик з квасолькою,

Куліш з бринзою.

Горобчик:

–       Звідкививзялися, Горнятка-Двійнятка?

Друге Горнятко-Двійнятко:     

–       З гончарного круга

Зійшли ми спочатку,

А потім нам пензель

Боки розписав,

І жар у печі

Своїм духом обдав.

Дзбанок:

–        Раз, два! Раз, два!

Гончарітворять дива,

Берутьгрудочкиземлі –

Роблятьдзбаночкинові

Для гуслянки, для маслянки, для ряжанки!

Горщик:

–       А я горщик новенький,

У земліводився,

Накружалівертівся,

На вогніпікся,

На базарібував,

Людей годував:

Галушками, гомбівцями, книдлями!

Глечик:

–       А мене ізглини

Створили руки малого Марка

Для пряженого молока!

Цукерниця(виступаєхвалькуватонаперед, до Горобчика):

–       Цукорниця я чарівна

Серед вас така одна –

Солодощізберігаю

Тож мене тивибирай

І кращого не шукай!

(Діти-посуд сперечаються.ВиходитьДідГлечик)

ДідГлечик:      

–       ЛетівГоробець,

Тайсів на стовпець

Вашійсварці – кінець!

(Тупає ногою, діти-посуд розбігаються – повертаються на тин)

ДідГлечик (звертається до «посуду»): 

–       А скажітьмені: хібасеред  вас є хто не потрібний?

Колач:  

–       Ми в кожному домі є

І призначеннямаємосвоє:

Горщик – щобборщикзварити,

Горнятко – водички попити,

А я, Колач – для узвару.

ДідГлечик:

–       Годі, вжегоді вам сперечатись, з Горобчикомбудемогратись.

Гра «Щозмінилось на тину». (ДідГлечикпропонуєГоробчиковіуважноподивитися на тин і запам’ятати, який посуд де стоїть. ДаліпропонуєГоробчикузакритиочі, а сам переставляє (прибирає,доставляє) «посуд». Горобчиквідгадуєщозмінилось, якщопомиляється, дітийомупідказують.)

ДідГлечик:

–       Ох, втомився я! Піду, сяду спочивати  (сідає на пеньокбіля тину)

Колач(підбігає, обнімає старого):

–       Дідусю, а розкажіть нам свою легенду.

Горобчик:

–       Дужехочетьсяпочути.

ДідГлечик(запрошуєусіхприсістибіля себе, і розказує):

–                   Утічаси, коли  Господь Бог створивлюдину з глини івдихнув в неїжиття – стала людина живою душею. І на землінародилосябагато людей. А для життяїмпотрібнобулобагато речей. Побачилалюдина, що глина ліпиться, і виліпилаглечикгарноїформи. І як Земля, прикрашена різнимигарнимиквітами, так і людина прикрасила той глечикрізнимилінями, зображеннямиквіток, пташок, вигадливими узорами, і став віннібиживий.Дуже полюбивсяглечик людам, то й стали вони писати про ньоговірші таспіватипісні.

(ДідГлечикзапрошуєдітей у хоровод «Веселий глечик»( автор слів Богдан Радиш, мелодія на вибірмузкерівника)

Глечикумальований –

Полум’ямцілований.

Димомзакосичений,

Мійти, не позичений.

В фарбущокивимочив –

На полицювискочив –

Зжовтими оленями,

Зквітамизеленими.

Косівський, голублений,

Усіматилюблений!

Глече – карапузику,

Пальців тепла, музико.

ДідГлечик:

–       Розважались ми на славу, пора й частуватись! Несітьсвої страви, посуде наш славний.

(Дід стелить на стілвишиванускатертину, діти-посуд забігають до хати, виносять страви.)

Горобчик:

–       Цвінь-цвірінь,  день-делень

Якийсьогоднігарний день!

Дякующочастували,

Пісніспівали, танцювали.